Продавець робить товар доступним у своєму приміщенні або в іншому названому місці. Цей термін встановлює максимальне зобов'язання покупця та мінімальні зобов'язання перед продавцем. Термін Ex Works часто використовується при здійсненні початкової котирування для продажу товарів без будь-яких витрат.

EXW означає, що покупець ризикує принести товар до кінцевого пункту призначення. Або продавець не завантажує товари при зборі транспортних засобів і не очищає їх для експорту, або якщо продавець завантажує товари, він робить це за ризиком та вартістю покупця. Якщо сторони погоджуються, що продавець повинен відповідати за завантаження товару під час відправлення, а також нести ризик і всі витрати на таке завантаження, це повинно бути чітким, додавши чіткі формулювання з цього приводу в договорі купівлі-продажу.

Продавець не зобов'язаний укладати договір перевезення, але також немає зобов'язання покупець організувати його - покупець може продати товар своїм клієнтам для збору з оригінального складу продавця. Проте, за звичайної практики, покупець організовує збір фрахту з зазначеного місця, і відповідає за очищення товарів через митницю. Покупець також несе відповідальність за оформлення всієї експортної документації, хоча продавець зобов'язаний отримувати інформацію та документи за запитом покупця та його вартістю.

Ці документальні вимоги можуть спричинити за собою два основних питання. По-перше, умова для покупця заповнити експортну декларацію може бути проблемою в певних юрисдикціях (не в останню чергу в Європейському Союзі), де митні правила вимагають, щоб декларант був фізичною особою або корпорацією, що проживає в межах юрисдикції. Якщо покупець знаходиться за межами митної юрисдикції, він не зможе розмитнити товар на експорт, тобто товари можуть бути задекларовані на ім'я продавця покупцем, навіть незважаючи на те, що формальність експорту несе відповідальність покупця згідно EXW термін.

По-друге, більшість юрисдикцій вимагають, щоб компанії подавали докази експорту в цілях оподаткування. У складі EXW покупець не зобов'язаний надавати такий доказ продавцеві або навіть експортувати товари. У такій митній юрисдикції, як Європейський Союз, це призведе до того, що продавець несе відповідальність за податок на прибуток, як якщо б товари були продані внутрішньому покупцеві. Тому найголовніше, що ці питання обговорюються з покупцем до узгодження договору. Може бути, інший інкотерм, наприклад, приміщення продавця FCA, може бути більш придатним, оскільки це ставить під сумнів декларування товарів для експорту до продавця, що забезпечує більший контроль над процесом експорту.